Смішно спостерігати за бамболєйом, який називається Boycott Russia World Cup 2018
При тому шо насправді ні одна країна так направду не бойкотує Чемпіонат. Десь із десяток країн оголосили шось шо назвали «дипломатичним бойкотом». Я хз шо таке 'дипломатичний бойкот', якшо твоя збірна їде на ЧС, а твої дипломати раптом ні. Короче і хрестик висить, і труси зняті.
Но найцікавіше то є ясно шо позиція української України, яка цей весь процес 'очолює' і розпалює пєрдаки з дня на день, репостячи мемчики і «закликаючи співвітчизників не відвідувати чемпіонат у країні-аґресорі».
Тут вот в чому справа. Перший матч відбіркового турніру Групи І відбувся 5 вересня 2016 року—на третьому році війни, 2 роки після Іловайська і MH17, півтора року після ДАПу і Дебальцевого.
Збірна України з футболу починає участь у відбірковому турнірі до Чемпіонату Світу, який—як усім уже відомо ше з часів лет мі спік фром май харт—відбудеться в Роіссі. Нахуя?
До жовтня наступного року збірна UA з футболу відіграла 10 матчів і героїчєскі вилетіла з групи. А якби нє? А якби пройшла то шо? Футболісти би їхали з покерфейсом, а фанатам був би бан? Чи тільки 'дипломати' би «бойкотували»?
Ще тоді, в вересні 2016 року, треба було сказати: дякую, ми не хочем, ну нахуй. Ми візьмемо собі перерву, відіграємо ряд товариських матчів без трясіння очком "в надії на прохід в фінальний турнір", з'їздимо в Австралію, в Японію, в Аргентину, в Штати, а може вони до нас, обкатаємо експериментальні стратеґії-тактики, без шевченківських істерик ойлишенько, горемені і зрадаганьба. І на кожній прес-конференції до кожного матчу і після кожного матчу нагадувати чому наша позиція така і така ане інша.
А проїбати прохід у фінальний турнір і після того бойкотувати фінальний турнір то є смішно. То та'як я скажу шо я наприклад бойкотую Ferrari. Бойкотую сука, не купую, впізду! І телєфони Vertu я бойкотую, вот слово пацана! А ше я бойкотую поїздки в Лас-Веґас, і в Куршавель, і в Монако. І придбання нерухомості в Pacific Heights, SF - так бойкотую шо як подумаю то аж їсти не можу :)
При тому шо насправді ні одна країна так направду не бойкотує Чемпіонат. Десь із десяток країн оголосили шось шо назвали «дипломатичним бойкотом». Я хз шо таке 'дипломатичний бойкот', якшо твоя збірна їде на ЧС, а твої дипломати раптом ні. Короче і хрестик висить, і труси зняті.
Но найцікавіше то є ясно шо позиція української України, яка цей весь процес 'очолює' і розпалює пєрдаки з дня на день, репостячи мемчики і «закликаючи співвітчизників не відвідувати чемпіонат у країні-аґресорі».
Тут вот в чому справа. Перший матч відбіркового турніру Групи І відбувся 5 вересня 2016 року—на третьому році війни, 2 роки після Іловайська і MH17, півтора року після ДАПу і Дебальцевого.
Збірна України з футболу починає участь у відбірковому турнірі до Чемпіонату Світу, який—як усім уже відомо ше з часів лет мі спік фром май харт—відбудеться в Роіссі. Нахуя?
До жовтня наступного року збірна UA з футболу відіграла 10 матчів і героїчєскі вилетіла з групи. А якби нє? А якби пройшла то шо? Футболісти би їхали з покерфейсом, а фанатам був би бан? Чи тільки 'дипломати' би «бойкотували»?
Ще тоді, в вересні 2016 року, треба було сказати: дякую, ми не хочем, ну нахуй. Ми візьмемо собі перерву, відіграємо ряд товариських матчів без трясіння очком "в надії на прохід в фінальний турнір", з'їздимо в Австралію, в Японію, в Аргентину, в Штати, а може вони до нас, обкатаємо експериментальні стратеґії-тактики, без шевченківських істерик ойлишенько, горемені і зрадаганьба. І на кожній прес-конференції до кожного матчу і після кожного матчу нагадувати чому наша позиція така і така ане інша.
А проїбати прохід у фінальний турнір і після того бойкотувати фінальний турнір то є смішно. То та'як я скажу шо я наприклад бойкотую Ferrari. Бойкотую сука, не купую, впізду! І телєфони Vertu я бойкотую, вот слово пацана! А ше я бойкотую поїздки в Лас-Веґас, і в Куршавель, і в Монако. І придбання нерухомості в Pacific Heights, SF - так бойкотую шо як подумаю то аж їсти не можу :)
no subject
Date: 2018-06-14 10:00 pm (UTC)