Однією з причин того, що подосі існує така річ як Північна Корея, є Східна Німеччина. На зламі 1990-х, коли головна комуна повалилася в Москві і потягнула за собою Східну Європу, соцтабірні країни почали потихеньку чи пошвидкеньку відкриватися на світ, для
Zagranitsa. Перетворення в цих країнах, проте, не призвели до побудови ‘такого самого як в Zagranitsa’. До влади—і прямої політичної, і опосередкованої економічної—в нових капкраїнах прийшли, відразу чи не відразу, колишні партійні кадри, які або монетизували свої старі блати, або влаштували гарно дітей-внуків, або продовжували правити з тіні. Польща, Угорщина, Україна, Чехія, Білорусь, Азербайджан—всюди, як казав прем’єр Лєшек Міллєр,
‘комунізм було не повалено, а скоріше розпущено за згодою сторін’.
Всюди, але не всюди. Була одна країна, де партократи не змогли монетизувати старі зв’язки, не зуміли закріпитися в економіці, не зберегли впливу на політику—взагалі ледве мешти винесли з країни—фактично подякували шо живі лишилися. Новий Капіталізм у ГДР будували не старі кадри SEPD; його будував Siemens, Volkswagen Group, Daimler AG, Liebherr, Billa, Spar, Lidl, Bayer, AGFA, BASF, Raiffeisen, Lufthansa, Bosch, Braun, Deutsche Bank, Audi, Knorr, Kaufland, Porsche, Tschibo, ThyssenKrupp та інші.
За оцінками оналітеґів, у разі об’єднання двох Корей на витягування Півночі з гамна піде від половини до півтора річного ВВП Півдня. Платники податків Сеульської Кореї будуть дуже недовольні. Але то хуйня. То можна пережити. Взяти кредит у Світового Банку на крайняк. Рано чи пізно (певно років за 10 від об’єднання) стару КНДР можуть витягнути за волосся, і народ Півночі зможе зажити хоч чучуть як люди.
Але партеліта Півночі у цьому випадку
втрачає все і не отримує нічого. Доля ЦК ТПК—Гааґа. Камера ув’язнення, можливо самогубство або «самогубство» років через 10 після тягучого процесу. В кращому випадку—доживання свого кінця
в Зімбабве, чи в Ірані, чи на Кубі, чи в якійсь shithole country. Одним словом, нема мотивації.
Ну, а дружба за ручку і обіцяний мирний договір після 65 років «перемир’я»—то стадія
Grundlagenvertrag 1972, коли ФРН і НДР почали з того шо визнали існування одне одного. Baby steps at a time.